ДІАЛОГ НА МІНІСТЕРСЬКОМУ МАЙДАНЧИКУ

Заставка-АФЗУ 

На черговому зїзді АФЗУ фермери обрали своїм Президентом Віктора Гончаренка. Цей доволі молодий, але досвідчений керівник добре відомий в Асоціації й за її межами. Його відданість фермерській справі сумніву не підлягає, але тепер до нього придивляються прискіпливіше: як новий Президент розпочне свою каденцію – словами чи справами. Слід віддати йому належне: з усіх можливих варіантів обрав найскладніший, від якого значною мірою залежатиме стратегія й тактика АФЗУ та перспективи фермерського руху в сучасних умовах.

Як розповів Віктор Григорович нашому кореспонденту, вони разом із першим віце-президентом АФЗУ Віктором Васильовичем Шереметою 23 червня зустрілися з Міністром АПК Романом Лещенком та його заступником Тарасом Висоцьким. Ходили до міністерства не з поклонами, а з пропозиціями разом налагоджувати фермерське життя в умовах так званого ринку землі та різного роду надуманих чиновниками викликів.

Як зазначив В. Гончаренко, приємно було, що зустріч розпочалася рівно о 15-й, як і домовлялися, а тривала доти, доки сторони обговорили всі заплановані питання. А було таких чимало, причому важливих не тільки для фермерів, а й для держави.

Головним процесом, навколо котрого, ще не розпочатого, вже відчувається неабияке занепокоєння, залишається так званий ринок землі. Адже зараз навіть офіційна статистика ООН визнає, що понад 1 мільярд людей сьогодні голодують або принаймні систематично недоїдають. Чи не опинемся й ми серед цих вічних жебраків? Звичайно, 37 чи навіть 40 мільйонів українців «розчиняться» в статистичному мільярді населення планети, але де закінчується статистика і настає людське горе? Тому сторони без жодних суперечок погодилися, що земельні питання в Україні повинні вирішуватися виключно з метою покращення добробуту українців, а не якихось інших претендентів на нашу землю.

Представники АФЗУ підняли питання стосовно земель постійного користування, колись виділених державою своїм громадянам для створення фермерських господарств. Міністерство пропонує модель, згідно з якою держава надасть тим фермерам, які обробляють згадані землі, можливість викупити їх на пільгових умовах: внести на визначений державний рахунок завдаток 10% від суми кадастрової оцінки землі, з 1 липня підписати вже розроблений і переданий у всі ОТГ типовий договір і отримати землю в розстрочку до 10 років і з гарантією, що ніхто й ніколи не зможе цю землю пускати далі в обіг. Президент АФЗУ вважає, що такі умови фермерам підходять, а початкова сума – підйомна.

Окремо обговорили питання про землі історико-культурного призначення. Наразі їх в Україні багато, причому не всі обраховані, і далеко не всі в належному стані. Здебільшого такі ділянки не обробляються, відтак перетворюються в розсадники карантинних бур’янів. Якщо уряд не знайде справжніх господарів цих земель, єдиним виходом може бути їх відчуження на користь держави. А вже вона нехай надасть ОТГ відповідні повноваження, щоб надалі земля охоронялася, оброблялася і приносила прибуток фермерам і державі.

При обговоренні Концепції реалізації державної політики у сфері розвитку сільського господарства та сільського розвитку України до 2030 року сторони наголосили на безсумнівній важливості цього документа і домовилися разом втілювати в життя його постулати. Взагалі, на думку В. Гончаренка, розмова вийшла вдалою, бо співрозмовники прагнули відвертості й шукали можливості для конструктивного діалогу.

Багатьох фермерів непокоїть перспектива впровадження закону (поки що це проєкт) № 3743, стосовно вагового контролю врожаю «від поля до току». Якщо це заради запобігання перевантаження зерновозів, як у законі 3742, тут фермери завжди підтримають, бо нам наші дороги потрібні справними. Якщо ж кожному дрібному фермеру доведеться оснащувати своє господарство спеціальними дорогими вагами, то така ініціатива досить сумнівна. Уявіть собі картину: в розпал жнив фермер вивозить із поля кілька машин збіжжя, і на кожну транспортну одиницю мусить виписати товаро-транспортну накладну, вказавши в ній масу зерна з похибкою не більше 5%. У фермера немає можливості зважити зерно на полі, тому він їде до хлібоприймального підприємства, а вже там йому зважать і він заповнює документи. Всі ці маршрути ляжуть на собівартість врожаю, а зрештою й на вартість українського хліба.

Довелося співрозмовникам ще раз зачепити дратівливу тему – про ліцензування зберігання  паливно-мастильних матеріалів у кожному фермерському господарстві. Тим, у кого немає ліцензії, загрожує штраф до 500 тисяч гривень. Така сума і для великого сільгоспвиробника не подарунок, а дрібного фермера просто знищить. Ми запросили Міністерство до співпраці з метою цей порядок переглянути, звільнивши від необхідності мати сертифіковані АЗС дрібних і середніх фермерів. А далі нехай компетентні служби розбираються – кому було вигідно цю дурницю запроваджувати.

Пропозицію АФЗУ щодо співпраці з Укрдержфондом підтримки фермерських господарств міністр підтримав, надалі основні програми підтримки фермерів повинні йти через Фонд. За його запевненнями, Міністерство готове йти назустріч фермерським господарствам, насамперед новоствореним. Фермерам-початківцям із молоді, віком до 35 років, буде передбачатися державна допомога, а також новоутвореним фермерським господарствам  до 3-х років з часу заснування. Особливої уваги потребує тваринництво, тому пріоритети будуть визначатися з урахуванням першочергової допомоги саме таким господарствам, ними можуть стати сімейні ферми.

Міністр та його заступник висловили побажання, щоб фермери долучилися до грантових програм підтримки. Це справа нова, тож до неї міністр запропонував підключити дорадчі служби, профільні ЗМІ, зацікавлені господарства.

Висновок: Діалог із міністерством можливий, взаєморозуміння є, працювати можна й потрібно.

 Записав Володимир Ярошенко