ВЕЛИКИЙ ВРОЖАЙ КУКУРУДЗИ ПРОВОКУЄ ОБВАЛ ЦІНИ!

 

Як і з яблуками, з кукурудзою маємо ту ж проблему: не вродило – біда, вродило – біда.

За інформацією з фермерських господарств Київської області виникла проблема з прийманням кукурудзи на зернові елеватори. Частина з них не приймає її зовсім, як та ж філія «Переяслівська» ТОВ СП «Нібулон», та ряд ХПП, такі як Яготинський, Березанський та інші.

Ми спробували розібратися, в чому причина, та хто в цьому винен.

  1. Врожайність кукурудзи. За інформацією джерела в Мінагрополітики цьогорічна врожайність на 50% більша ніж в минулому і становить в середньому 72 ц/га, в порівнянні з 48 ц/га минулого року. За жовтень 2018 року зерна кукурудзи вивезено 1,5 млн. тон, а за цей же період 2017 року – 0,5 млн. тон.
  2. Проблеми логістики. Як зернотрейдери, так і звичайні фермери та власники елеваторів нарікають на незадовільну роботу залізничного транспорту. Вагонів та електровозів (тепловозів) катастрофічно не вистачає, не зважаючи на значне підвищення вартості перевезення, частину залізничних станцій закрито, що збільшує витрати на транспортування. Наприклад, на філію Ромадан ТОВ СП «Нібулон» у жовтні 2018 року було поставлено всього 54 вагони, тоді як потреба (як для рівня минулорічного врожаю) – 250 – 300 вагонів. А вирішується питання надзвичайно просто. За інформацією нашого джерела в Полтавській області ціна питання – $100 і вагон на вашій станції. От так працює відомство пана Кравцова з зарплатою в понад 1,2 млн. гривень!

Здавалося б подібної проблеми у не повинно бути у «Нібулона», але його елеватори також «стоять», як і припортовий. І за інсайдерською інформацією Олексій Вадатурський пообіцяв «розрулити» цю проблему протягом найближчих двох тижнів.

Свою долю негативу добавила і блокада росіянами портів Азовського моря. Значна частина операторів зернового ринку переключилася на Чорноморські порти, а їх пропускна спроможність має свої обмеження.

  1. Світові ціни. Так, дійсно, Україна є одним з найбільших виробників та постачальників на світові ринки кукурудзи. Високий врожай цієї культури в Україні понизив світові ціни та викликав у світових зернотрейдерів певні очікування та заторможеність з метою дочекатися ще більшого зниження ціни.

 

Всі ці проблеми взагалом негативно вплинули на закупівельні ціни на внутрішньому ринку і поставили на межу виживання українського фермера.

Безготівкова ціна впала до 4100 – 4200, за готівку перекупники забирають зерно в господарствах по 2800 – 2900 гривень, в кінцевому результаті заробляючи чи не більше ніж сам фермер (додаючи сюди ж і повернення ПДВ, легалізуючи придбане за готівку).

А якщо врахувати диспаритет цін, то картина вимальовується зовсім критична. За словами фермера з Полтавщини Віктора Галича раніше за одну тону соняшника він міг придбати 1 тону нітоамофоски, або ж трохи більше ніж пів-тони дизельного палива, а сьогодні соняшник – 6500 грн, а тона дизельки – 32 000. От і рахуйте!

 

Михайло Данкевич,

«Вісник Фермер України»