ПЕРШІ ПІДСУМКИ НОВОЇ СТРАТЕГІЇ АФЗУ

DSC_0749Тернистий шлях: «від сумнівів до переконання».

Зазначаємо, перший підсумок діяльності Ради, Президента АФЗУ Томича Івана Федоровича – 100 днів! Щиро вітаємо та бажаємо йому натхненної праці, мотивації та невтомного бажання розвивати та вдосконалювати суспільний устрій в сільських місцевостях. Із вірою в серці та надією в очах!

За цей відносно короткий проміжок було зроблено ті життєво необхідні речі, які гальмували розвиток села та, які подекуди, чого не вдавалося здійснити протягом багатьох років існування фермерського руху в Україні. Усіма перемогами та труднощами з нами поділився Томич Іван Федорович, який досить цілісно та об’єктивно змалював сьогоднішню ситуацію в селі, її проблеми, перспективи розвитку та необхідні дії, які вже виконалися або необхідно виконати, аби досягти стабільності та розквіту українського села.

 Доброго дня, Іване Федоровичу! Раді Вас бачити таким енергійним та життєрадісним! Розкажіть нам, як настрій, самопочуття? Що змінилося після обрання на посаду Президента? Відчуваєте задоволення виконаної роботи ?

Доброго дня! Настрій бойовий, скажу Вам. Перш за все, є що показати, але ще більшого треба зробити. Адже, оцінюючи цей короткий період діяльності Асоціації фермерів можна аналізувати виконання як і рішень XXV з’їзду, так і програми передвиборчої, з якою я ішов і з’їзд мене підтримав. Ще тоді, 23 грудня, будучи в залі, я весь час задумувався: іти чи не йти?

 А в чому були сумніви? Чи зможете виправдати відповідальність, покладену на Вас і не розчарувати людей, які довірили?

Так, насамперед, я відчував цінність і вагу цієї посади, але з іншого боку, я усвідомлював, що потрібно щось змінювати. Справа в тому, що я ставив дуже амбітні плани. Я бачив не просто підхід до покращення роботи Асоціації, чи до її стабільної роботи. Ні. Я бачив Асоціацію фермерів як дуже слабкий, але єдиний інструмент, через який можна змінювати в перспективі долю українського села. Тому що серед всього спектру громадських організацій є єдина організація, яка покриває всю територію України – фермерська. Немає іншої рушійної сили на селі, крім фермера. Так, він не організований ні соціально, ні економічно, ні політично, ні громадсько, але він залишається єдиним. Іншого просто не існує. Тому, виходячи з цього, я бачив і зважував сили, чи вдасться перейти до формування такої організації, яка б давала відповідь на розвиток нового устрою європейського в сільській місцевості України.  Якраз на з’їзді я ще, маючи досвід чималий – більше чверть століття, сумнівався: робити крок чи не робити?

 Як бачимо, Ви все ж таки на благо усіх фермерів наважилися зробити цей крок. Що скажете, не помилилися у своєму виборі, не жалкуєте, що зробили цей крок?

Аж ніяк! Навпаки, на сьогодні, я можу зробити висновок, що мій особисто вибір був правильним! За цих 100 днів я переконався: це було не дарма! Перш за все, я побачив серед різних областей України спільний знаменник: розуміння і необхідності якісно нової селянської політики, якісно нових підходів: чи це Кіровоград, чи це Херсон, чи це будь-який регіон України. Люди чітко усвідомлюють, що створювати або відстоювати умови для розвитку, об’єднання, кооперації фермерських дрібних, середніх сільськогосподарських підприємств, розвитку інфраструктури аграрного ринку – це є  отой росточок або те зерно, яке дає можливість сформуватися у новій якості українському селу. Якщо сьогодні характеризувати сільську місцевість, то місцевий фермер зі своїм сільськогосподарським підприємством (якщо таке наявне),а також дрібні підприємці, особисті селянські господарства – вони слугують єдиним джерелом робочих місць в селах. Альтернативи їм просто немає. Вони є основним стабілізуючим фактором продовольчої безпеки України. Адже ця категорія виробників виробляє більшу кількість основних продовольчих товарів для країни – близько 98% картоплі, біля 80% фруктів та овочів, 80% молока та навіть зерна (в межах 30%), навіть м’яса птиці (47%). Це понад 60% від валової продукції АПК, а тому маючи цю частку виробництва аграрної продукції і маючи домінуючу частку робочих місць в сільській місцевості – ми можемо набути нову якість розвитку. Сьогодні це є консервація цих товаровиробників, а тут необхідний розвиток новий. І з цим розвитком пов’язаний розвиток українських сільських територій. На практиці, зустрічаючись із представниками різних областей України (найбільш результативні виявилися на Київщині, Кіровоградщині, Черкащині), ми переконалися остаточно у тому, що цей крок був правильний. Але переконали мене й в іншому. Що це буде дуже важка і надто довга непроста дорога. Але я, усвідомлюючи, цю дорогу вибрав і буду далі по ній рухатися. Це перший, я б сказав, основний підсумок, від сумнівів до переконання.

 Уточніть, будь ласка, як ці нові переконання вплинули на Вашу діяльність? Що змінилося, коли Ви усвідомили, що почали рухатися в правильному напрямку?

Перш за все, я в черговий раз зрозумів, що все таки український фермер – є стержнем і він повинен стати фундаментом формування нового устрою сільської місцевості України як і з точки зору робочих місць, так і з точки зору виробництва, соціального розвитку українського села. І тут ми пішли далі: нам вдалося ініціювати і заручитися підтримкою народних депутатів Верховної Ради та цілих фракцій, зокрема, фракція «Батьківщина» на чолі з Ю.В.Тимошенко і народний депутат Івченко В.Є., Кириленко І.Г., завдяки яким був прийнятий в першому читанні Закон про сімейні фермерські господарства, та вдалося зареєструвати законопроекти 1874, 2052, 1159. Нас також підтримали окремі групи з фракцій Блоку Петра Порошенка, а також Радикальної партії.

  Розкажіть докладніше про ці законопроекти? Основні ідеї, засоби впровадження та зміни, які відбудуться після їхнього впровадження?

 Асоціація провела надзвичайно велику роботу у ВР із комітетами і фракціями, індивідуально з народними депутатами. У тому плані, щоб сформувати цілий пакет. Ми ніколи не робили за 25 років таких спроб – це вперше. Сьогодні ми не маємо свого представника у ВР і ми пішли на законодавчий пакет. Їх обґрунтування, розроблення, реєстрація і прийняття. І ми це швидко здійснили, чим я був подивований, що вдасться виконати за такий короткий період: ми зареєстрували закон про сімейні фермерські господарства; внесли деякі пропозиції щодо посилення ролі територіальних громад в управлінні земельними ресурсами; зазначили зміни до закону до податкового кодексу, а також зареєстрували закон «Про внесення змін до статті 121 Земельного кодексу України (щодо набуття права власності на земельні ділянки)», що є вкрай важливо.

Найатуальніший для нас зараз є закон «Про стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств». Якраз сімейні фермерські господарства постають основою для створення соціальної бази виробників, які здатні розвивати сільську місцевість України. Нарешті, зупинити цей процес спаду фермерських господарств(порівняємо, напри.2009 року – 44тис ФГ, на сьогодні – 39тис). Тому зупинити деградацію українського села можна тільки протиставляючи широкий спектр розвитку сімейного фермерства. І цей закон, з яким нас підтримала фракція «Батьківщина» та інші фракції, зареєстрований у ВР і прийнятий у 1-му читанні, готується до 2-го читання. Таким чином, ми виходимо за рамки традиційного, як до сьогодні існувало, поняття тільки «юридична особа ФГ», а розширюємо це поняття і до меж «фізичної особи», саме  із акцентом на сімейне виробництво.

Як це допоможе змінити ситуацію на селі?

Варто зазначити, що цим кроком ми починаємо вектор розвитку не гаслами, а практичними кроками у сторону європейських норм і цінностей. От скажіть, що таке на сьогодні 28 сільських господарств в європейських країнах? А я Вам скажу: це фермерський сімейний устрій, який охоплює понад 90% сільського населення. Що це означає на практиці? Це значить, що можна десь звести до спільного знаменника, що середній розмір ФГ в 28 країнах ЄС складає 15га. Порівняйте в нас: серед особистих селянських господарств в нас є частка біля 700тис, які складають біля 5 га і є частка біля 30тис сільських підприємців, які у різній формі господарювання ведуть діяльність теж на площу в середньому біля 70 га. Ось ці категорії: 39 тис середнього розміру по 105га, 700 тис особистих селянських господарств середнього розміру 5 га, біля 30 тис сільських підприємців, які працюють на площі до 70 га – ось це повинен стати на сьогодні кістяком отого аналогу європейського устрою в сільській місцевості, де ми говоримо про середній розмір 15 га, як в країнах ЄС. Тому, якраз правова база, ось цей перший крок і є сімейна ферма.

Ви наголошували на цілому пакеті законопроектів, що були запропоновані у Верховну Раду. Розкажіть про них.

Серед цих законів, зокрема, один стосується врегулювання вічної проблеми фермерських земель. Адже впродовж 25 років не вирішувалося питання їхнього користування. З 5 грудня 1995 року, коли законодавчо була визначено передача до 50 га релі, до 100 га сільськогосподарських угідь громадянину України для створення фермерських господарств, а згодом і їх переходом через після 6 виконаних кроків у приватну власність. У 1992 році цей перехід у приватну власність був скасований. У 2001 р. також скасовується право користування через прийняття земельного кодексу. І тоді це поставило взагалі на межу існування фермерських господарств в Україні. У Верховній Раді IV скликання я ініціював подання до Конституційного Суду разом з 55 народними депутатами щодо збереження терміну користування. І ми виграли в Конституційному суді це право і зберегли термін користування для ФГ. Але, зрозумійте, що термін користування не дає відповіді на майбутнє, на перспективу.

І сьогодні постає питання неможливості фізично тому ж громадянинові, який отримав фермерські землі працювати на землі, більше того, він не має й права передати її офіційно в аренду. Тому тут надзвичайно серйозна проблема виникла навколо питання користування. Вона 25 років не вирішувалася. На жаль. Це є питання світоглядного вибору: чи воістину Україна вибирає фермерський устрій в сільській місцевості, чи вона поки знаходиться в шпагаті між вибором комуністичної системи і олігархічної капіталістичної дикої. Треба дати відповідь людям, які у 1991 році повірили, пішли, вклали частку, а тепер майже 25 років їм ніхто так і не відповів: це їхня земля чи не їхня?

Тому сьогодні є закон, який зареєстрований у ВР і я вдячний особисто Юлії Володимирівні за те, що вона наважувалася зареєструвати цей закон разом з Іваном Кириленком, й Вадимом Івченко, які зареєстрували. Звичайно, що цей закон викликав надзвичайно шалений опір, дикунський опір у ВР. Та я й не дивую. Це спричинено тим, що світоглядні та моральні погляди у багатьох зорієнтовані тільки на портрети американських президентів. І це є наслідком блокування прийняття цього закону. Але він у процесі. Цей процес триває, важко, але триває.

Зрозуміло, бажаємо успіхів у Ваших планах та їх реалізації. Я думаю, усіх селян найбільше цікавить питання землі. Скажіть, якісь кроки у цьому плані вже були зроблені?

Звертаючись до одного з найболючіших для всього суспільства, і в першу чергу, селянства – проблеми землі, можу сказати, що це основний вектор наших робіт. Ні для кого не секрет, що корупція в нас очолює перші місця у світі, та мало хто знає, що вона береться із проблеми земельних відносин, зокрема. Ви тільки уявіть, 9 млн га українських чорноземів в тіні! Тому у цій частині необхідно починати з головного. А головне тут – це передача земель місцевим громадам. Посилення громадського контролю і відповідальності місцевої громади за цими землями, як використання, так і розпорядження. І такий законопроект зареєстрований у ВР, ми зараз теж спільно працюємо над його проходженням. Знов же ж він непросто проходить, але маємо надію на його позитивне вирішення.

А ми як сподіваємося. Пригадую, Ви зазначали про закони, які стосуються податкового кодексу. Що мається на увазі?

Ці закони стосуються податку на додану вартість для сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, а також відшкодування ПДВ при експорті сільгосппродукції. Сьогодні наявне велике навантаження, яке прийнято щодо оподаткування господарських дворів фермерський та іншими сільськогосподарськими підприємствами, які використовуються ними. На нашу думку, це буде достатньо сильним поштовхом до врегулювання існуючих проблем у цьому напрямку.

Ми працюємо ще над цілим рядом законопроектів, але цей пакет з п’яти. Він сьогодні у ВР в процесі. Тому це є 5 законів, які вдалося не тільки ініціювати, розробити, а і зареєструвати і розпочати предметний розгляд в комітетах фракціях Верховної Ради. Я вважаю, що це дуже серйозна заявка, дуже серйозний крок у плані формування вкрай необхідної законодавчої бази для українського села й селянина сільськогосподарських виробників. І це те, чого я не очікував такими темпами виконати менше, ніж за 100 днів: пройти шлях від задумки до практичних кроків, з деяких питань, що не вдавалося за багато років. Або часу не вистачало і можливості. Це законодавчий букет, який додає впевненості у завтрашньому дні.

Ми щиро раді за Ваші досягнення. Іване Федоровичу, чи вважаєте за потрібне щось змінювати у роботі Асоціації? На яких цінностях має базуватися подальша діяльність АФЗУ?

Дуже добре аналізуючи минулі роки діяльності Асоціації, розвитку ФГ, я переконався в тому, що у нас були хороші результати діяльності і ми багато зробили прекрасних кроків у розвитку фермерського руху в Україні. Але були і прорахунки. І сьогодні ситуація докорінно змінилася, як було в 1990-і роки: країна – не та, суспільство – не те. Тому, виходячи з цього моменту, АФПЗ повинна бути зовсім інакшою. Вона не повинна іти крок за кроком по тих діях, які були 17 років тому, чи 20, чи 25 років тому. І ми вибрали один основний стовп, який повинен стати опорою – це людський ресурс, це фермер. Це отой сімейний фермер завтра, а сьогодні просто фермер. І він повинен будувати свою роботу з фермерськими організаціями, з асоціаціями фермерів в центрі та на місцях принципово на інших умовах. Це повинно бути об’єднання фіксоване, чітко із зрозумілим. З одної сторони і з другої сторони принципами і зобов’язаннями.

Яким чином Ви збираєтеся досягнути цієї мети?

Насправді, ми цей крок розпочали вперше відповідно до Статуту, який був затверджений на XXV з’їзді, а саме із запровадженням фіксованого членства. Коли на з’їзді я виходив і показував банківську картку, от приблизно в такому варіанті десь, я думаю, має з’явитися розроблений новий варіант членського квитка Асоціації фермерів. Я і сам ще чітко не уявляв а яка нова якість і новий інтерес нового члена і нової якості Асоціації повинна бути між ними. Ми вже в грудні до Нового року цей план розклали буквально по пунктах. Від зразка пластикової карточки до його наповнення. Наповнення просте: ми на сьогодні пропонуємо свої послуги чітко кожному фіксованому члену Асоціації.

Які послуги Ви пропонуєте? Могли б Ви розказати детальніше?

Перш за все, це правова підтримка фермера, його діяльності як громадянина і як Голови ФГ і захист прав. В нас працюють зараз два юристи з цього питання. В нас працює ціла компанія Олексія Пухкала – юридична, яка разом з нами спільно ставить за мету поєднання зусиль щодо правової підтримки українського фермера.

Другий пункт – це знижки на страхові послуги для фіксованих членів АФЗУ (обов’язкове страхування цивільної (15%), комплексне страхування майна, відповідальності та від нещасного випадку (15%), добровільне страхування майна та домашніх тварин, що належать фізичним особам (15%), страхування подорожуючих по Україні та за кордоном (15%), а також cтрахування КАСКО (15%), c/г техніки (15%), кредитів (15%) та посівів (озимих) – 15%.

Третя гарантована послуга – це робота керівництва, моя особисто, із учасниками аграрного ринку, які виробляють всі ресурси для фермера. Що мається на увазі? Це сільськогосподарське машинобудування, хімічна галузь (від мінеральних добрив до засобів захисту), страхова діяльність, це й інші напрямки і послуги, які потребує фермер. Від трактора до умов проживання при перебуванні в Києві в тому чи іншому готелі, до відпочинку. Ми підписали вже 15 таких угод з рядом підприємств, які працюють на забезпеченні фермерами від наукових розробок, дорадництва аж до трактора і комбайна. З усіма ми йдемо на співпрацю. Це підписані угоди із підприємствами, починаючи від Академії аграрних наук до санаторно-курортного комплеку «Моршин-курорт». Вони, у свою чергу, також пропонують певні преференції: зниження ціни в межах 50% вартості. Основне те, що ми зорієнтовуємо нашу увагу на довгостроковій співпраці з ними і на перспективу розвитку.

Чи не могли б Ви навести приклад? Як переваги цієї співпраці можуть відображатися для самих фермерів?

Я Вам наводжу приклад культиватора чи трактора. Діяльність спрямована на те, щоб фермер міг частково без системи лізінгової компанії проплачувати частками за трактор, який збирається або буде збиратися у цеху. Тобто поетапне фінансування. Значить, першого етапу збирання на заводі, другого етапу і завершального. Аналогія проста: ось квартири продають поетапно (перший внесок, другий, третій). Чому ми не можемо перенести купівлю трактора чи будь-якої іншої сількогосподарської техніки поетапно? Над цим ми працюємо. І я думаю, що нешвидко у цих стихійних, бурхливих хаосних фінансових умовах це врегулювати, але я сподіваюся на краще.

Навіть так? Як фермер може отримати відпочинок? Можливо, це залежить від досвіду роботи або стану угідь?

Ніякий досвід роботи. Все просто: ця пластикова картка фермера – вона дає можливість з цими компаніями зразу отримувати всі переваги. Наприклад, «Умань-фармаш» дає 10% знижки особі, що пред’являє таку картки, готель  «Голосіївський»  – 20% знижки при оформленні, «Моршин-курорт» – 10%. І такі преференції надають всі наші партнери, з якими ми підписали угоду.

Такі послуги дійсно дуже корисні для фермера. Що ж потрібно зробити, аби стати фіксованим членом та отримувати додаткові знижки та описані Вами переваги?

Дуже прості речі, дуже легкі. Найголовніше те, щоб вони були масовими! Я впевнений, що все вийде. Спершу, для того, щоб отримати цю пластикову карточку необхідно заповнити анкету. Анкета – це коротка візитка про власне господарство. Заплатити вступний внесок – 100 грн (сьогодні це близько $4). І з кожного гектара релі, яку має у користуванні щорічно треба сплачувати 1 грн. Це стакан пшениці щорічно з кожного гектара посіву. Це фінансова частина. Друга частина передбачає наступні дії з боку фермера: заходити регулярно на сайт та отримувати свіжу, потрібну і корисну необхідну інформацію на наших сайтах Союзу АФЗУ, виписувати газету «Фермер України» і бути активним (захищати свої інтереси, коли це необхідно).

Тому сьогодні ми вже йдемо до першої 1000 таких фіксованих членів. Це дає перспективу формування нової якості наших взаємовідносин між кожним фермером, а фермера з нами. Тому цей крок не тільки є тимчасовим або одномоментним, він є початком довготривалої дороги. Через формування системи нашої співпраці з усіма учасниками ринку ми формуємо зрозумілий пакет потреби фермера. Тобто, ми, маючи анкети кожного господарства, можемо виходити на виробництво в тому чи іншому регіоні тієї чи іншої продукції фермерського господарства. Знаючи конкретного виробника, ми можемо рекомендувати, формувати товарні партії, об’єднання (для масових закупівель/ продажів), підтримувати кооперативи і не давати себе ошукувати.=!

Це дійсно благородна мета. Скажіть, які, на Вашу думку, на сьогодні існують проблеми в українському селі? Та які вирішення Ви вбачаєте?

Найбільша проблема у економіці кожного дрібного чи середнього фермера – це те, що його обкрадають починаючи від 30% на кожній тоні пшениці і закінчуючи аж 2/3 вартості на кожному літрі молока. Тому як боротися з цим відкритим злодійством? Шлях об’єднання! Без об’єднання ми не зможемо протистояти монополіям, корупції, злодійству, та всім тим проблемним факторам, які є у житті українського фермера. Тому цей основний магістральний напрямок для нас є формування фіксованого членства. Ми вже зробили цей крок в 7 областях.

Найкращі результати дає Київщина – одна з найкращий, найактивніших областей, де були проведені кущові збори як на Лівому березі, так і на Правому березі Київщини, де є високий рівень розуміння фермерського загалу і висока підтримка, і ми маємо найбільшу кількість новосформованих фіксованих членів. Прекрасна ситуація у нас у цьому плані на Черкащині, хороша ситуація на Кіровоградщині. На Чернігівщині теж досить хороші результати. Ми розпочали цю роботу в Житомирській області, оновили керівництво і якість роботи. Робота просувається і на Херсонщині, де безпосередньо віце-президент Кіріченко Леонід Петрович активно займається цим питанням. Також маємо перші результати на Харківщині. Сім областей на сьогодні вже знаходяться у процесі завершення першого етапу – фіксованого членства. Далі в нас плани в інших областях – Чернівецька, Тернопільська, Одеська, Хмельницька області.Рівненська область сьогодні в цьому плані теж непогано активно працює. У першому півріччі, я думаю, половину України ми серйозно оновимо і будемо мати досить широкий діапазон роботи із фіксованими членами. Всі віце-президенти активно ведуть роботу у цьому плані і ми практично, крім декількох областей, продовжуємо і закріплюємо ці процеси. Але я глибоко переконаний в тому, що протягом року ми пройдемо прооремо таким спільним походом всі області України. І до наступного року ми вже будемо нову якість, нові принципи формування членства, взаємозв’язку, розуміння і відповідальності в Асоціації фермерів громадського руху. Це першоцеглина.

Розкажіть про Ваші плани щодо подальшої діяльності Асоціації?

Я дуже добре розумію,що далі треба буде розвивати і продовжувати процес фіксованого членства. Але ці перші кроки потрібні для того, аби розпочати формувати сімейні фермерські господарства і виходити за межі 30-40 тис фермерських господарств. Ми зможемо вийти на новий рівень. У нас вийде формування економічної кооперативної іншої інфраструктури, можливості співпраці і виходу до фінансових та інших ресурсів. Якщо сьогодні йде «Умань-фармаш», наприклад, з нами на співпрацю і з зацікавленням будує роботу, ми бачимо, що в перспективі ми будемо виходити і на європейські як і фінансові, так і інші інституції й інструменти, які працюють на тому ринку. Ми не чекаємо,що нам уряд, ВР хтось, Президент прийде, принесе і вклониться. Ми самі сьогодні працюємо і віримо в те, що тільки власними силами і Божою допомогою, щляхом об’єднання ми зможемо сформувати ту систему господарювання і той устрій на селі, який буде відповідати інтересам українців і буде забезпечувати гідне життя тих людей, які працюють на цій славетній землі.

Які дії вже зроблені у цьому напрямку?

Загалом, чимало у цьому плані зроблено перших кроків: сформовано виконавчу дирекцію, яку складають 9 чоловік працюють над реалізацією рішень, які нам необхідно, на професійному рівні в Асоціації фермерів – це і юридичний відділ і Генеральний директор, і група радників, і консультанти та інші, які як на громадських,так і на професійних основах щоденно працюють, не дивлячись на годинник коли прийти, коли піти над реалізацією цієї нашої політики. Ми оновляємо і по-новому будуємо стратегію наших інформаційних вісників  – це газети «Фермер України», це наші сайти Асоціації союзу. Ми поєднуємо зусилля двох організацій і фактично виконавча дирекція однієї і другої Асоціації поєднана і спільно працює. Ми долаємо всі ті фінансові перешкоди, борги, які мали в Асоціації. Це непросто, це складно,бо необхідно вкладати ресурси сьогодні у розвиток Асоціації, виконання статутних завдань. Приходиться погашувати борги минулих місяців і минулого року поступово, поетапно.

Підсумовуючи коротко, я глибоко переконаний, що ці перші100 днів дали неабиякі плідні результати, вони дали найголовніше – впевненість і переконання всім тим, хто працюють над реалізацією цих засад. Я безмежно вдячний і нашому активу, і віце-президенту і багатьом головам обласних асоціацій за розуміння. Ми маємо усвідомлювати, що цими першими кроками ми розпочинаємо повертати віру в те, що власними силами можна змінювати ситуацію, життя українського фермера та й ситуацію в українському селі. Ось такі короткі перші кроки нашої діяльності, які з оптимізмом дають нам можливість подивитись у майбутнє.

Наостанок, поділіться секретом: що Вас мотивує протягом такого тривалого часу займати фермерським рухом, не здаватися, а йти далі, боротися за краще майбутнє?Чи маєте ви власні уявлення ідеального українського села?

Знаєте, в мене вже чимало позаду. У мене цінності інші як це було тоді, коли я тільки розпочинав фермерство – 27 років тому – у 1988 році. Зараз я не ставлю ніяких політичних амбітних планів. Мене зовсім не цікавить там, наприклад, дехто каже: «Томич їздить, займається, робить, хоче піти в депутати». Ні, не хочуJ. Мене не цікавлять депутати ВР. «Хоче міністром бути» – хтось скаже. Ні, не хочу. Мене не цікавить ніяка виконавча влада. Мене цікавить Україна. Я не можу постійно спостерігати за тою ситуацією, яка є в нас, де загрози і виклики перед країною: бути чи не бути? А в основі стабільності збереження країни є одна вісь – українське село – це самоідентичність українця. Я бачу, що сьогодні розбрат, бідність, зневіра серед українських селян є найбільшою проблема для подолання нестійкого положення. Тому я хочу зробити все, що від мене залежить, щоб совість у цьому плані була чиста і я міг сказати з чистою совістю: я зробив все. Що було в моїх силах. Для того, щоб країна була іншою, щоб життя на цій славетній українській землі було заможним, а не нестерпним, як це є сьогодні на Сході, ми повинні багато працювати: організаційно, фінансово, інтелектуально. Оце головна моя мотивація. Як на мене, це дає найбільші результати, бо ти не задумуєшся як політик, хто тобі яку оцінку дасть, як можуть за тебе ті чи інші проголосувати. Ти не задумуєшся над тим, «а як до тебе вчити та чи інша партія»? Вони переді мною всі рівні. Я не задумуюся як якась гілка влади чи якийсь орган влади дасть свою оцінку. Єдине, що мене турбує: як мені дадуть оцінку люди на основі моєї роботи і Основний Суд, який ще ніхто не відміняв і який відбудеться з кожним; з чим ти Там станеш. Ось тільки усвідомлення цієї відповідальності може дати найбільші плоди. Вся інша відповідальність перед тим, що хтось із влади чи з інших структур може сподобатись чи не сподобатись мені зовсім не цікаво. Судити будуть Там по ділам, а не по словам. Тому, в моїх інтересах зробити якнайбільше, що від мене залежить. Цей мій вибір. І він пов’язаний з тим, що я вже не ставив ніякої мети в житті, бо я вже досяг того,що хотів. Я очолюю комітет Верховній Раді України з питань аграрної політики; ініціював близько 55 законів – базові закони по селу, це система заходів на 5 років, направлених на розвиток українського села і я пишаюся цим. Я 5 разів переобирався на посаду Президента Асоціації. Я тут з першої цеглини. Я відходив, давав дорогу молодим і вертався, коли бачу, що критичний момент. І сьогодні я теж у такий момент повернувся і отримав довіру людей. Я ціную і хочу зробити все те, що ще можна зробити. Я роблю, тому що я це хочу робити. А все інше мене не цікавить.

Журналіст АФЗУ  Софія Феджора